Найчастіше батьки задаються питаннями «Це нормально, якщо він не реагує на ім’я?», «Вона часто видає дивні звуки і розхитується у ліжечку», «Він взагалі не сидить на місці, мені важко його зацікавити», «Бабуся переживає, що з сином щось не так. Скажіть, чи моя дитина розвивається відповідно до віку?».  Така уважна і свідома позиція до потреб малюка і його розвитку звичайно тішить. Але разом з тим перед нами спеціалістами стає очевидним питання інформування батьків щодо загальних закономірностей розвитку немовляти, а також розмова про перші симптоми, ми ще їх називаємо маркери аутизму  або  «redflags». То що ж має насторожити батьків немовляти і коли варто звернутись за консультацією до психолога?

Перші маркери аутизму ми можемо помітити вже у віці від 1 до 2 років, інколи навіть раніше. Деякі діти можуть мати багато з них, інші лише декілька. Це залежить від віку , а також ступеню впливу аутизму на життя малюка.

Ранні маркери дуже мінливі. В деяких випадках окремі симптоми швидко зникають, інша ж небажана поведінка прогресу

У віці до 1 -1,5 року  про можливі ризики розвитку можуть свідчити наступні реакції або поведінка малюка

Соціально- комунікативна сфера

• дитині важко фіксувати або вона взагалі не фіксує погляд на дорослому
• не розглядає обличчя значимих дорослих із зацікавленістю
• не пожвавлюється, коли поруч з ним з'являється мама або тато
• дитина слабо реагує на спроби батьків пограти або «позалицятися» з нею

• дитина не посміхається у відповідь на посмішку батьків
• не повертає голівку, чуючи голос мами поблизу
• дитина не очікує продовження веселої гри з мамою, швидко втрачає зацікавленість у взаємодії
• дитина мало або взагалі не використовує жести для регуляції взаємодії. Наприклад не протягує ручки до тата, який схилився над ліжечком. Пізніше не вказує на іграшки, які зацікавили, не імітує комунікативні або емоційні жести дорослого («привіт», плескіт в долоні «ура»)
• дитині складно самостійно ініціювати, розпочинати контакт з іншими. Так малюки не приносять і не показують іграшки батькам, не підштовхують їх до ігрового килимка, не заглядають в обличчя, очікуючи веселу гру в «ку-ку».
•  комунікація з дитиною може виглядати фрагментарною і дуже короткою
• дітям складно слідувати вашим простим проханням «Поклади м’ячик у корзину» навіть якщо ви наполегливі і використовуєте жести підказки
• діти проявляють мінімум зацікавленості до інших дітей на майданчику, часто більше сконцентровані на повторюваних діях з предметами
• мало цікавляться символічними іграшками – лялькою, машинкою. Їм складно уявити, що ляльку можна погодувати або вкласти спати.

Повторювані та обмежені інтереси

• дитина має сильну зацікавленість до певних предметів і «застрягає» на діях з ними. Наприклад постійно вмикає і вимикає світло, або подовгу кидає об підлогу м’ячик. Часто діти багато разів висипають і складають дрібні предмети у коробку. Якщо дорослий долучається або зупиняє таку діяльність, дитина скоріше за все сильно засмучується, капризує
• дитина демонструє мало варіацій гри з іграшкою – наприклад лише розкручує колеса машинки
• одноманітно виставляє предмети в ряд або у певні групи
• Серед іграшок вибирає лише предмети з певними характеристиками – лише округлі, або червоні, лише літери або дорожні знаки.

Повторювані рухи

• діти можуть розгойдувати тіло, махати кистями рук, перебирати пальчиками, ходити на носочках.

Сенсорна чутливість

• дитина демонструє гіперчутливість або гіпочутливість до певних сенсорних відчуттів. Так, у першому випадку діти часто роздратовані, їх важко вкласти спати і заспокоїти, вони можуть відчувати дискомфорт від певних звуків, дотиків, запахів і плакати. Часто діти закривають вуха руками, можуть кусати себе, розгойдувати тіло, щоб пом’якшити відчуття дискомфорту і заспокоїти себе
• В іншому випадку, при гіпочутливості до сенсорних стимулів, дітей буває складно зацікавити навіть яскравою іграшкою або нашим емоційним спілкуванням, вони часто виглядають зануреними у себе, «замріяними».

    Ці симптоми можуть сплітатися між собою в багато варіацій, створюючи унікальну картину аутизму для кожного окремого випадку. Якщо ви помічаєте якісь із цих ранній маркерів – зверніться до фахівця. Лише він на основі аналізу поведінки, з урахуванням факторів здоров’я і середовища може спростувати або підтвердити ризики розвитку. Нагадаємо, що в Україні діагноз аутизм встановлює лікар психіатр у віці від 3 років. До того часу ми можемо лише підозрювати ймовірний розвиток дитини за аутичним сценарієм. Однак, чим раніше ми зможемо встановити фактори ризику, тим матимемо більше можливостей до їх ранньої корекції. Напрямками раннього втручання на сьогодні є Денверська модель та Флортайм. Разом з тим ми маємо можливості підтримати розвиток немовляти методами Томатіс, БАК або ігрової логопедії. Про них детальніше ви можете прочитати зі сторінок сайту.

Наталія Яшуніна