Розмова, яку треба обов’язково подивитися батькам і всім, хто відчуває: «більше не можу». Кандидат психологічних наук, психолог, психотерапевт Оксана Шльонська розповідає, як події в Україні впливають на наших дітей. Що робити, якщо ви помітили у дитини тривожні ознаки? Чому дитина звинувачує і карає себе за війну? Про це поспілкуємося з Оксаною Шльонською у новому випуску Запитання — Відповідь. Як розказала пані Оксана, на жаль, відчуття провини спостерігається у багатьох малюків. Наприклад, хлопчик із Ірпеня. Дорослі вчасно вивезли його на початку війни. Але, коли родина повернулась додому, хлопчик побачив розбитий, розграбований будинок, і це його дуже вразило. Стурбовані батьки привели дитину на консультацію. - І він, сидячи у мене в кабінеті, каже: «Знаєте, з-за чого ця війна? Через нас. Через мене і мою родину. Ми так гарно жили, в нас був такий красивий будинок, ВОНИ хотіли все забрати. Інші люди постраждали через нас», – згадує ту розмову з малюком Оксана Олександрівна. – А інша дівчинка мені сказала: «Я дуже погана. Тому що в гарних дівчаток мами не гинуть». Шокуючі висловлювання дітей – наслідок «егоцентризму мислення», пояснює психолог. До 5 років нормально, коли малюк вважає: все, що відбувається, відбувається через нього. Але в драматичних умовах війни цей дитячий егоцентризм призводить до почуття провини. А далі може розвиватися аутоагресія: це коли дитина обкушує нігті, «з’їдає» губи, видирає собі волосся. Або навіть б’є себе. Якщо батьки побачили в дитини подібні ознаки, треба обов’язково показати малюка спеціалісту, - радить психолог. На які зміни в поведінці дитини ще треба звернути увагу? Як не втратити в цих стресових умовах зв’язок із підлітком? Що зробити, аби полегшити дітям адаптацію в новій країні? Про що пам’ятати, залишаючись в Україні? Як сказати дитині, що тато пішов на війну? І взагалі - як далі жити нам, дорослим?