Лазос Г.П.Аналіз результатів апробації програми психокорекційної допомоги підліткам у подоланні негативних переживань/ Гелена Лазос // Форум психіатрії та психотерапії / [ за наук.ред. О.Фільця]. – Львів, 2012. – Т. 7. – С. 92–102

Аналізрезультатів апробації програми психокорекційної допомоги підліткам у подоланні негативних переживань

Гелена Лазос

Анотація. В цій статті ми маємо на меті здійснити аналіз індивідуальної психокорекційної роботи з підлітками, які мають негативні переживання, пов'язані із взаємостосунками з батьками за методом кататимно-імагінативної психотерапії.

В той статье мы преследуем цель проанализировать индивидуальную психокоррекционную работу с подростками (методом кататимно-имагинативной психотерапии), имеющими негативные переживания, связанные с отношениями с родителями.

This article aims to analyse individual psychological counselling of teenagers ( by GAI method) which have negative feelings concerning relationships with parents.

Ключові слова:КІП(кататимно-імагінативна психотерапія,символдрама), підліток, стадії розвитку, етап психокорекції, актуальні переживання, глибинні переживання , перенесення, контрперенесення, мотив, символіка.

Дослідження дитячо-батьківських взаємостосунків, що представлені в літературі [9;11;12], а також наші власні дослідження у цій сфері [3] показують, що негативні переживання сучасних підлітків, пов'язані з їх батьками, визнаються дітьми як проблема, вони є, за їх висловленнями, складними, їх важко переносити та пережити, а також вони заважають подальшому спілкуванню в сім'ї та адаптації в соціумі. При цьому, як показують наші дослідження [4], діти не вміють їх «переживати», і застосовують неефективні способи подолання негативних переживань. Зазначимо також, що останні мають як актуальну, так і глибинну природу виникнення. А це означає, що деякі чинники переживання усвідомлюються підлітками, а деякі знаходяться у сфері несвідомого, але впливають на поведінку та самопочуття дітей [2]. Складність подолання негативних

- 92 -

переживань для підлітків обумовлюється ще й специфічними особливостями їх віку як критичного періоду розвитку з його вимогами та обмеженнями [9;10;11].
У зв'язку з викладеними даними уявляється, що ефективна психокорекція негативних переживань підлітків повинна будуватись на основі базових положень та методів, які враховують вікові характеристики дітей, допомагають їм успішно долати емоційні труднощі та формувати більш адаптивну поведінку у стосунках з батьками, а також впливають на глибинну складову переживань дитини. На наш погляд, глибинно зорієнтовані методи психотерапії, зокрема метод символдрами враховує вказані вище вимоги і є ефективним методом для роботи з підлітками [5;6].
Стисло описуючи наше дослідження, зазначимо, що в ньому взяло участь 183 підлітка 14-15 років (учнів старших класів загальноосвітніх шкіл м.Києва) та 170 їхніх батьків. Дослідження проходило в декілька етапів. Метою першого етапу було детальне вивчення змісту і особливостей прояву актуальних переживань підлітків, кризових ситуацій, які їх викликають, характеру взаємостосунків підлітків з батьками, характеристик сім'ї та провідного стилю виховання, характерних копінг-стратегій, якими користуються діти для подолання своїх переживань[3;4]. Другий етап дослідження проводився з метою вивчення глибинної складової негативних переживань підлітків, тобто обумовленості цих переживань характером ранніх стосунків дітей з батьками [2]. Третій етап дослідження був присвячений апробації психокорекційної моделі допомоги підліткам, що мають емоційні труднощі у стосунках з батьками [1]. Слід також додати, що психокорекційна програма була розроблена та апробована як для індивідуальної так і для групової форм роботи з підлітками. Всього в апробації розробленої програми брали участь 20 підлітків з експериментальної групи і 20 – з контрольної.
Для детального аналізу індивідуальної психокорекційної роботи з негативними переживаннями, що пов'язані із взаємостосунками з батьками, ми обрали ученицю 10 класу А., робота з якою проводилась в період з 7.10.2008 по 20.02.2009. Всього за цей час з А. було проведено 26 зустрічей по 1 годині кожний та з частотою – 2 рази на тиждень. Було проведено 6 зустрічей з мамою А. тривалістю теж по 1 годині.Крім того, відбувся один спільний сеанс матері з донькою. Перейдемо до опису даних діагностичного дослідження та анамнезу А.
На момент початку психокорекційної роботи А. вже виповнилось 15 років. За діагностичними показниками А. мала високий рівень частоти виникнення та інтенсивності негативних переживань; інтегральний показник емоційного дискомфорту складав 43 бали, що відповідає вельми високому рівню; провідним стилем виховання, з точки зору батьків, був «симбіоз», а з точки зору самої А. – «непослідовний». А. виховувалась в неповній сім'ї (одна мати). За матеріально-економічним статусом сім'я А. знаходилась на рівні нижче середнього, мати А. мала середню освіту. Щодо характеристики копінг-поведінки А., то найчастіше вона застосовувала неефективні емоційні стратегії, а саме: придушення емоцій, відсторонення, інколи – плач. Характерними емоційними переживаннями А. стосовно батьків були переживання переважно депресивної групи – сум, провина, які за змістом відповідали відчуттю самотності, незахищеності, безвиході, самозвинувачення, та тривожної – тривога, сором (змістовне вираження - незахищеність, невпевненість, безпорадність, відчуття неповноцінності).
Щодо анамнестичних даних, то А. народилась у повній сім'ї в Києві. На час народження матері виповнилось 17, а батьку 23 роки. Батько А. почав сильно пити, коли мати завагітніла. Його намагались лікувати, але лікування не допомагало, і він починав пити знову. Коли А. виповнився рік, батьки розлучились. Мати годувала А. до 6 місяців.

- 93 -

В дитсадок А. пішла з 2 років, відвідувала його з небажанням, в дитсадку «постійно щось траплялось: то вона сильно падала, то хтось розбив А. голову, то вона втікала з нього». Коли А. виповнилось 3 роки, її батько загинув (за однією із версій - вчинив самогубство). Коли А. виповнилось 4 роки, мати вдруге одружується. Після народження молодшого брату вітчим почав сильно пити. Він скандалив, бив матір, виганяв всіх з квартири, погрожував всіх знищити. З десятирічного віку А. з матір'ю та молодшим братом мешкають окремо від вітчима. Умови життя досить складні: сім'я переїхала жити до бабусі А. в двокімнатну квартиру, де ще проживає молодший брат матері. Мати працює прибиральницею, а у вільний час підробляє тим, що надає перукарські послуги знайомим та сусідам. Одного разу А. не прийшла вчасно додому, її знайшли пізно – вона весь день шукала роботу, щоб допомогти матері. Мати А. – досить пасивна, неемоційна жінка. Всі життєві негаразди вона пояснює поганою вдачею та чоловіками. Дітей своїх любить, доньку виховує за принципом подруги, зовсім не приділяє уваги навчанню та власне вихованню дітей. Навчається А. на середньому рівні, читати не любить, улюбленої справи не має, у вільний час або просто сидить у кімнаті, або дивиться телевізор. Друзів майже немає. А. спілкується з однією подругою, яка теж має дуже складну сімейну історію. Дівчат поєднує «гніт страждань» з приводу свого життя та батьків - алкоголіків, а скрутний матеріальний стан та відчуття сорому зближує їх і робить більш стійкішими щодо образливих коментарів однолітків. Дівчину починає хвилювати питання майбутнього. Мати заохочує її піти «вивчитись на манікюршу», А. не дуже приваблює така перспектива, але, оскільки вона не знає, ким хоче стати, скоріше за все погодиться з матір'ю. Зовні А. - приваблива дівчина з великими сумними очима, справляє враження дещо інертної, покірної людини. В її розповідях частими були такі вирази: «не має бажання», «лінь», «краще посидіти вдома», «як мати вирішить» тощо. Щодо запиту на індивідуальну роботу, то А. сформулювала його так: постійно знижений настрій, «депресія», підвищена плаксивість; складні взаємовідносини з матір'ю; проблеми у спілкуванні з однолітками.
Підсумовуючи викладені анамнестичні дані відмітимо наступні несприятливі ситуації в житті А. під час її раннього розвитку: конфліктна та стресова ситуація в пренатальний та постнатальний період, конфліктні стосунки батьків під час першого та другого років життя дитини, розлучення батьків на другому році життя, складнощі у дитсадку, загибель рідного батька, який мешкав поруч, нові конфліктні стосунки в сім'ї, починаючи з четвертого року життя.
Виходячи з даних діагностики, історії розвитку дитини та запиту на психотерапію, ми виокремили наступні завдання психокорекційної роботи: створення психологічно безпечних умов та стосунків для самовираження дівчини, виявлення і пропрацювання її несвідомих конфліктів, глибинних переживань та фруструючих моментів, пов'язаних з первинними об'єктами та первинними взаємостосунками з ними; пропрацювання витиснутих поведінкових тенденцій та агресивних почуттів, статево-рольових конфліктів; особистісне зростання дівчини (розвиток внутрішньої і зовнішньої самостійності, відчуття власних кордонів); створення умов для інтеграції психіки дитини на основі отриманого конструктивного досвіду; розширення почуття компетенції та довіри до світу; корекція взаємостосунків з матір'ю та несприятливого стилю виховання в сім'ї; корекція неефективних копінг-стратегій та створення нових поведінкових патернів у взаємодії зі світом та у подоланні негативних переживань.
Розглянемо загальний хід психокорекційної роботи, включаючи головні її етапи, завдання та засоби (табл. 1.1.)

- 94 -

Таблиця 1.1.

Завдання та засоби корекції на різних етапах індивідуальної роботи з А.

Як бачимо з наведеної таблиці, впродовж індивідуальної психокорекційної роботи ми намагались виявити та опрацювати конфлікти А. у їх актуальному прояві і на глибинному рівні, покращити її взаємостосунки з матір'ю та однолітками, розвинути креативні здібності. За нашою гіпотезою, підґрунтям емоційних проблем А. було несприятливе проходження нею стадій раннього розвитку*, а особливо «нарцисичної»,

- 95-

«депресивної» та «едіпальної», на яких, при надмірно фруструючих обставинах формується відчуття нестабільності та байдужості оточуючого середовища, недовіра до світу; страх втратити об'єкт, бути покинутим та амбівалентність у прив'язаності до нього; страх втрати батьківської любові та тілесних пошкоджень (які мали місце у анамнезі), невпевненість у собі, страх покарання та відчуття провини[7;8]. До актуальних факторів, які реактивували первинні страхи та переживання А., можна, віднести пасивну, дещо байдужу до актуальної ситуації в житті позицію матері (загроза втрати роботи, залишитись самотньою та безпорадною), симбіотичний зв'язок з дитиною та плутанина ролей (все частіше донька виконує роль матері в сім'ї), відсутність батька та іншого «значимого дорослого» в житті А. тощо.
В роботі ми комбінували засоби КІП із поведінковими вправами та прийомами, що не суперечить методиці застосування символдрами. Всі ці засоби взаємодоповнювали один одного, сприяли опрацюванню як глибинних, так і зовнішніх складових негативних переживань А.
Перейдемо до змістовного розгляду психокорекційного процесу. На початку роботи, під час перших трьох зустрічей, А. була сором'язливою, неактивною, дещо астенічною, не проявляла ніяких емоцій, намагалась вправно виконувати завдання, розмовляла тихо, відповідала на питання, але сама не давала майже ніякої інформації; коли говорила про батька чи про матір – червоніла, утримуючи сльози; приходила завчасно і ніколи без поважної причини не пропустила жодного заняття. За допомогою такої поведінки А. ніби благала не кидати її і допомогти, хоча вона на перших заняттях ймовірно не відчувала безпеки і не довіряла психотерапевту ні своїх почуттів, ні деяких історій з життя. Характерними були прояви «відщеплення афекту», коли А. говорила про досить складні та болючі речі спокійно, без жодних проявів переживань, її «видавало» лише почервоніння, яке вона заперечувала. Головними захистами у А. були: уникнення, проективна ідентифікація, проекція. На рівні контрпереносних почуттів у психолога виникало бажання підтримувати її, доводити безпечність стосунку і простору, заохочувати до активних дій. У міру налагодження робочого альянсу та розвитку довіри до психолога(приблизно з 5-6 зустрічі) А. стала більш відкритою, почала розповідати психологу про свої почуття та історії з власного життя, із задоволенням малювала. Щодо малюнків, то спочатку А. виконувала вправно всі завдання, використовувала багато кольорів, малювала фарбами, ніби намагаючись сподобатись, завоювати прихильність та любов психолога. ЇЇ малюнки надавали набагато більше інформації, ніж словесне супроводження образів та розповіді про почуття. В особливостях малюнків та переносних переживань А. проявлялись суттєві порушення у емоційному контакті із материнським об'єктом та повна відсутність інтеріорізованого батьківського об'єкту. Так, наприклад, у малюнку за мотивом «Квітка» неіснуюча квітка росте на зовсім висохлому лузі, в неї немає коренів і вона потребує вологи; улюбленою казкою дитинства у А. була казка про «Крошечку-Хаврошечку», в якій, за одним із варіантів казки, мати вже була померлою, і дівчинка весь час її шукала; на малюнку за мотивом «Три дерева» – ніч, між деревами, що символізують членів сім'ї, розташовані кущі, які ніби перешкоджають контакту, на малюнку немає дерева, яке могло б означати батьківський символ тощо.
Зупинимось на описі особливо важливих моментів психокорекційної роботи, які впливали на динаміку А. Під час другого етапу психокорекції, в якому акцент ставився на ресурсній складовій символдрами, досить складним для А. виявився мотив «Струмок». Спочатку А. побачила дуже бурхливу темну ріку і не змогла дістатись до її джерела, відчувався сильний опір дівчини руху у такому напрямку. Переломним

- 96 -

моментом виявилось рішення А. піти до гирла ріки, і одразу ландшафт почав змінюватись: засвітило сонце, річка стала менш бурхливою, вода в ній вже була прозорою та блакитною, не було перешкод під час подорожі вздовж ріки, що символізувало невпинність психічного розвитку і поступове розкриття психічної енергії. І хоча до самого гирла А. так і не дійшла, настрій у дівчинки покращився, особливо після застосованих прийомів «кататимної гідротерапії»(у А. з'явилось бажання вмитися, а потім - поплавати у річці). А. стала більш розкутою і довго із задоволенням розповідала про свої враження, із натхненням малювала. В даному мотиві завдяки задоволенню архаїчних потреб та відмові від фокусуванні на конфліктних зонах (пошук джерела річки), у А. активізувався позитивний досвід об'єктних стосунків, що слугувало ресурсним підсиленням «Я» дівчини: у А. ніби з'явився оптимізм щодо подальшого життя і розвитку, а взаємодія із архаїчним материнським символом – річкою - здійснила ресурсне підживлення. Застосування прийому «збір якісних властивостей гештальту» стосовно символу сонця на малюнку, яке почало гріти і було величним, неосяжним і захищаючим, показало, що саме такі переживання А. хотіла відчувати все дитинство, і якщо б в неї був батько, він відігравав би для неї саме таку роль. Після цього мотиву у А. дещо покращились взаємостосунки з матір'ю, а виконані вправи на комунікацію, під час яких А. вчилась висловлювати свої почуття у розмовах з психологом, а потім із матір'ю, зробили ці стосунки більш відкритими. В мотиві «Гора» А. було досить складно піднятися на гору, яка була дуже високою і небезпечною. Вона намагалася дійти до вершини, але погані погодні умови – дощ і гроза, дуже ускладнювали процес сходження, що вказувало на травматичний досвід взаємостосунків з батьківським об'єктом, а також на труднощі у постановці і досягненні мети. Більше того, розглядаючи гору з тієї максимальної точки, до якої дісталась, А. позаду побачила горні хребти, які пізніше проінтерпретувала як проблеми та труднощі у своєму дитинстві, а попереду та з обох боків – море, яке означало для А. щось незвідане та хвилююче (це могло свідчити як про наближення до глибин несвідомого, так і про недостатню соціальну адаптованість дівчини). Показовим буле те, що у міру спуску з гори навколишній ландшафт та погодні умови змінювались. Поступово розсіювались тучі, почало проглядати сонце, А. спустилась на яскравий луг із зеленою соковитою травою. Ці позитивні перетворення, ймовірно, свідчили про те, що сходження на гору, розгляд та переживання навколишнього ландшафту вплинули на несвідомі структури переживання образу, підсилюючи «Я» клієнтки і сприяючи її самоствердженню та статевої ідентифікації. Цікавим виявився і мотив «Узлісся», в процесі уявлення якого на галявині вночі з'явився ведмідь, але якийсь маленький і досить інфантильний, що вказувало на відносне заперечення А. реалій життя. Під час обговорення образу та малюнку, розглядаючи цей символ на об'єктному рівні, тобто як репрезентацію первинних об'єктів, А. згадала про те, що дуже боялась і ненавиділа вітчима, вигадувала йому різні кумедні ролі у своїй фантазії, щоб менше його боятися, а також, зовсім не пам'ятаючи рідного батька, думала про те, що він був лагідним та безневинним. За допомогою таких прийомів, як «годування і насичення» та «примирення», ведмедик трансформувався в більш реального, задоволеного ведмедя, який, засинаючи, дозволив себе погладити. Це могло бути свідченням прийняття не тільки реалій життя, а й інтеріоризації батьківської фігури, яка і не лякає, і не смішить. Цей образ виявився для А. вельми ресурсним.

- 97-

Основним завданням третього етапу психокорекційноїроботибуло опрацювання внутрішнього конфлікту, пов'язаного з материнським та батьківським об'єктами. Мотивами, які внесли суттєві зміни в процес індивідуальної динаміки А., виявились «Корова»,«Тварини ходять один до одного в гості», «Дика кішка». Непослідовність та інфантильність матері А. проявилась у образі за мотивом «Корова», де корова була нафарбованою, не давала молока і, замість того, щоб їсти траву, жувала гумку і кліпала гарними очима. Образ за мотивом «Тварини ходять один до одного в гості» дозволив матері, яка разом з донькою уявляла цей образ, зрозуміти, яка плутанина ролей існує в їх сім'ї і якою обтяжливою для її доньки інколи є роль «відповідальної матері» (в образі саме А. приходила до матері в гості і приносила квіти та кошик з морквою). В образі А. змогла «надати» матері інформацію з приводу того, що хоче бути не лише подругою, а й донькою, і з цими бажаннями проявились почуття і провини, і роздратованості. В кінці образу А. заснула в маминих обіймах – їм обом було тепло і затишно. До речі, основну частину малюнку до образу виконала мама А., що зробило їх взаємостосунки більш відкритими і щирими. Саме після цього образу взаємостосунки в сім'ї почали суттєво змінюватись. За допомогою мотиву «Дика кішка» А., конфронтуючи з матір'ю-кішкою, змогла опрацювати також і свої агресивні почуття, дозволила собі в образі бути не слухняною і «дикою», на певний час втекти до лісу. На цьому етапі А. дуже змінилась, вона почала проявляти більше впевненості та сміливості як в образах (сама їх структуруючи), так і в комунікації із психологом. На рівні контрпереносу психолог відчував бажання підтримати сміливі та агресивні прояви А. як у образах, так і по відношенню до себе. Під час деяких зустрічей з А. обговорювались її переносні почуття, до чого вона вже була готовою. Слід зазначити, що у роботі з А. творча складова КІП проявлялась з кожним образом, малюнком та етапом все виразніше – А. малювала із задоволенням, а не для того, щоб сподобатись, як спочатку, приносила багато додаткових малюнків, почала читати книжки та відвідувати студію дизайну, покращилось навчання А., і вона твердо вирішила орієнтуватись на вступ до вузу після закінчення школи.
На ІV, завершальному, етапі психокорекції основними завданнями були діагностика особистісних змін А. та підготовка до сепарації від психолога. Перше завдання вирішувалось за допомогою таких мотивів, як «Земельна ділянка» та «Я на 10 років старше». В образі за першим з них А. вказала чіткі власні кордони, і, що найважливіше, висадила багато різних овочів, які почали сходити. В образі за мотивом «Я на 10 років старше» вона побачила себе в офісі компанії, яка займається соціологічними дослідженнями (до речі, це перший малюнок, де А. змогла себе намалювати). Отже, робота за даними мотивами виявила у А. ознаки особистісного зростання: самостійність, відчуття власних кордонів, ідентифікація себе із професією та прийняття рішення стосовно майбутнього. Полегшення процесу сепарації А. від психолога вирішувалось за допомогою вправи «Символ», в результаті якої у А. з'явилась мушля, що складалась з двох половинок і нагадувала їй про нашу спільну працю, а також за допомогою написання один одному листів. А. в своєму листі дуже зворушливо описала свої почуття вдячності та любові, а також дала зрозуміти, що вона має сили для руху вперед, знає, як рухатись і завжди буде пам'ятати ті важливі надбання, які отримала на зустрічах. В своєму листі психолог дякувала за довіру та співпрацю, бажала всього найкращого у подальшому житті та запевнила, що при необхідності А. завжди може звернутись за допомогою.
Отже, на протязі психокорекційної роботи явними були зміни в А. як на емоційному, так і на поведінковому рівні. Представимо психодинамічну сутність цих змін у вигляді таблиці (табл.1.2.).

- 98 -

Таблиця 1.2.

Основні характеристики індивідуальної динаміки А. під часпсихокорекційної роботи.

- 99 -

Як бачимо з наведеної таблиці, в ході психокорекційної роботи А. пройшла та «пережила» ряд етапів у відчутті та диференціації емоційних переживань: від широкого діапазону депресивних емоцій до вияву агресивних, які вона змогла не тільки проявити, інтегрувати (прийняти), а й знайти для них такі засоби вираження, які не руйнують стосунки з оточуючими. Наприкінці роботи А. виявляла також почуття радості, що поєднувались із щирістю і сміливістю у поведінці. Щодо глибинного рівня почуттів, то А., завдяки психокорекційній роботі, змінила своє сприйняття світу як ворожого, байдужого та небезпечного на більш реальне та зріле світосприйняття, яке включає в себе усвідомлення та прийняття обмежень і закономірностей, що існують в цьому світі. Відповідно змінилися у дівчини і способи подолання своїх негативних переживань стосовно втрати об'єкту (матері) та втрати власного «Я». Особливо ці зміни стають помітними при аналізі переносних та контрпереносних почуттів як А., так і психолога. Якщо на початку роботи А. намагалась якомога більше сподобатись психологу, ідеалізувала його, то з часом у А. з'явились амбівалентні почуття, вона почала несміливо конфронтувати з психологом як при уявленні образів, так і в прямій комунікації. А підтримання та прийняття психологом такої нової поведінки А. дозволило дівчині сміливіше проявляти всі свої почуття в сім'ї, у стосунках з мамою, та іншими людьми.Отже, в результаті психокорекційної роботи депресивні симптоми у А. були усунені, її стосунки з оточуючими покращилися, в цілому її поведінка набула більш зрілих форм.
Після завершення психокорекційної програми, яка складалась з описаних вище процедур, ми провели серед підлітків діагностичні зрізи з метою перевірки отриманого результату. Зазначимо також, що результати повторного діагностування підлітків з експериментальної групи, що проходили психокорекційну програму, порівнювались з результатами повторного діагностування підлітків контрольної групи, які не проходили психокорекційну програму.
Співставлення результатів повторного діагностичного обстеження підлітків з експериментальної та контрольної груп, а також зворотний зв'язок, отриманий наприкінці роботи від дітей та їх батьків, підтверджують можливості символдрами як дієвого та ефективного методу психологічної корекції емоційної сфери підлітків та налагодження їх взаємостосунків з батьками.
Література:
1. Кісарчук З.Г., Лазос Г.П. Модель корекції негативних переживань підлітків засобами кататимно-імагінативної психотерапії як глибинно зорієнтованого методу /Актуальні проблеми психології. Том.3.: Консультативна психологія і психотерапія: Зб.наук.праць Ін-ту психології ім.Г.С.Костюка НАПН України /За ред. Максименка С.Д., Кісарчук З.Г. – Ін-т психології ім. Г.С.Костюка НАПН України, 2010. – вип.7. – с.189-211.
2. Лазос Г.П. Глибиннаскладованегативнихпереживаньпідлітка як фактор їхвиникнення та інтенсивності // Актуальні проблеми психології. Том.3.: Консультативна психологія і психотерапія: Зб.наук.праць Ін-ту психології ім..Г.С.Костюка АПН України /За ред. Максименка С.Д., Кісарчук З.Г. – Інститут психології ім..Г.С.Костюка АПН України; Видавець ПП Лисенко М.М., 2009. – вип.6. – с.213-224.
3. Лазос Г.П. Проблема дослідження негативних переживань сучасних підлітків у стосунках з батьками /Журнал практикуючого психолога. 2008, вип.14. – с.169-177.
4. Лазос Г.П. Способи подолання підлітками негативних переживань, пов'язаних із стосунками з батьками / Актуальні проблеми психології. Том.3.: Консультативна психологія і психотерапія: Зб.наук.праць Ін-ту психології ім..Г.С.Костюка АПН України /За ред. Максименка С.Д., Кісарчук З.Г. – Ніжин: Міланік, 2008. – вип.5. – с.213-224 – с.205-216.
- 100 -
5. Лейнер Х. Кататимное переживание образов: Основная ступень; Введение в психотерапию с использованием техники сновидений наяву; Семинар: Пер.с нем. – М.:Эйдос, 1996. -253с.
6. Обухов Я.Л. Символдрама. Кататимно-имагинативная психотерапия детей и подростков. – М.:Эйдос, 1997. – 112с.
7. Риман Ф. Основные формы страха. – М.: Класс, 2000. – 325с.
8. Хорн Г. Шесть этапов развития ребенка в зеркале символдрамы// Символ и драма. - 2000., - №5. – С.12-25
9. Deutsch H. Selected problems of adolescence. — New York: International Universities Press, 1987. — 147 p.
10. Eissler K. R. Notes on problems of technique in the psychoanalytic treatment of adolescents: with some remarks on perversions // Psychoanalytic Study of the Child. — 1978. — Vol. 13. — P. 223–254.
11. Offer D. The psychological world of the teenager. — New York: Basic Books, 1991. – 256 р.
12. PeaksT., EgliD. Thelanguageoffeelings // J. Contemp. Psychoter. 1982. V/ 13. N. 2. P. 162-174
- 101 -