« Р А В Н О В Е С И Е »

ЦЕНТР ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ


Нейропсихологическая помощь

Консультирование

Психотерапия

4to

oz1

Воскресенье, 08 Февраль 2015 16:52

Тара Паркер Поуп (Tara Parker Pope): Це не «дисциплінування», це природний виховний момент

Усі батьки докладають зусиль, щоб знайти найкращий шлях до дисциплінування дітей. І не має значення чи це стосується спалахів гніву (те, що називається у побутовій мові «дитячі істерики», але так говорити є не зовсім правильно, оскільки «істерія» це психіатричний термін – прим. перекладача) у малюків, які тільки-но починають ходити, чи зухвалості та нахабства у підлітковому віці.

Однак багато батьків зазнають невдачі. Нещодавнє дослідження показує: кожен третій батько чи мама зізнаються, що методи, які вони використовують, просто не працюють.

І проблема, можливо, не стільки у дітях, скільки у тому, як батьки розуміють термін «дисципліна». Експерти з дитячого здоров’я говорять, що для багатьох батьків дисципліна – це покарання.

Однак часто покарання, які застосовують батьки, спрацьовують як підсилювачі поганої поведінки, замість того, щоби таку небажану поведінку відкоригувати. Дивовижно, але найбільш ефективне дисциплінування, зазвичай, не має ніякого відношення до покарання, проте фокусується на позитивному підсилюванні у той момент, коли дитина поводиться добре.

Доктор Кеннет Ґінзбурґ (Dr. Kenneth Ginsburg), спеціаліст з підліткової медицини з Дитячої Клініки у Філадельфії, розповідає, що коли до нього приходять батьки і жаліються на проблеми з дисципліною, він часто пояснює етимологію самого слова. Латинський корінь «discipulus» означає учень.

«Визначення терміну «дисципліна» є дуже важливим» – говорить доктор Ґінзбурґ, автор «Посібника для батьків з формування життєздатності у дітей та підлітків», опублікованого Американською Академією Педіатрів. «Коли я розповідаю про це батькам, я бачу їхні обличчя, які прямо промовляють: Так що, це зовсім не про покарання? Тут йдеться про навчання? Тоді це все міняє».

Однак ефективне дисциплінування важче застосовувати, особливо у випадку з зайнятими батьками, оскільки стратегії, які передбачають навчання та позитивний зворотній зв’язок потребують набагато більше часу і заанґажованості, ніж просте покарання, зауважує доктор Шарі Баркін (Dr. Shari Barkin), Голова відділення загальної педіатрії з Дитячої клініки Монро Карелла молодшого університету Вандербільт.

Саме у її, доктора Баркін, дослідженні, в якому взяли участь більш ніж 2100 батьків, було встановлено факт, що біля 33% батьків не могли ефективно дисциплінувати своїх дітей. Дані, опубліковані минулого року у журналі Клінічна Педіатрія, показують, що батьки найчастіше застосовують ті самі види покарань, які раніше до них застосовували їх власні батьки. 45% повідомили про використання так званих «тайм-аутів» [мова йде про «відлучення дитини від будь-якої активності», у нашій культурі виховання є еквівалентом «поставити дитину в куток» - прим. перекладача], 41.5% батьків говорили про позбавлення привілеїв, 13% застосовують підвищення голосу на дітей, 8.5% «часто або завжди» дають ляпас.

Батьки, які вдаються до підвищення голосу чи ляпасів, частіше належали до тих, хто говорив про неефективність їх дисциплінарних підходів. А якщо прийняти до уваги те, що батьки не завжди зізнаються у застосуванні цих методів, то дослідження, ймовірно, недооцінило наскільки розповсюдженою є проблема неефективного дисциплінування.

Методи дисциплінування у багатьох батьків не працюють, оскільки діти швидко розуміють, що набагато легше заволодіти увагою батьків саме поганою поведінкою, ніж хорошою. Батьки мимовільно закріплюють це, коли починають розмовляти по телефону, відволікатися на написання e-mailів, або просто читати газету як тільки дитина починає сама собі тихенько гратись. Проте вони миттєво припиняють будь-яку власну діяльність, щоби нагарчати на малюка, коли той починає погано поводитися.

«Скільки разів Ви це чули: «Мушу класти слухавку, бо малий розревівся?» – запитує доктор Нейтен Дж. Блам (Nathan J. Blum), педіатр з розвитку та поведінки Дитячої поліклініки Філадельфії: «Ви робите саме те, чого дитина домагається».

Спроби домовитися з дитиною, яка поводить себе погано, не працюють. «Розмови чи нотації, або навіть підвищення голосу, за своєю сутністю – це демонстрація Вашої уваги до дитини» – говорить доктор Блам.

І хоча «тайм-аути» можуть бути досить ефективними, допомагаючи маленьким дітям заспокоїтися і знову опанувати власні емоції, як засвідчують лікарі, багато батьків застосовують цю техніку не зовсім правильно. Часто батьки починають читати нотації чи сварити дітей протягом всього тайм-ауту або зчиняють галас, щоби повернути дитину на штрафний стілець чи у куток. Однак, якщо протягом тайм-ауту дитина отримує стільки уваги, метод втрачає свою ефективність.

Ще однією проблемою є те, що батьки неправильно визначають час тривалості тайм-аутів. Якщо він триває занадто довго, дитині стає нудно і вона знову починає поводитися погано, щоби звернути на себе увагу. Лікарі радять, що «тайм-аут» має тривати саме стільки хвилин, скільки років дитині, і ані хвилиною більше. (Тобто, якщо дитині 5 років, то тайм-аут має тривати рівно 5 хвилин).

За словами доктора Блама краще, щоби методи дисциплінування маленьких дітей фокусувалися на хорошій поведінці, а не на поганій. Якщо діти себе добре поводять, припиніть розмовляти по телефону, на хвилину відкладіть усі Ваші справи; прийміть як необхідність те, що Ви маєте сказати їм, як сильно Вам хотілось би саме зараз провести час разом і саме тому що вони так гарно себе поводять.

Набагато важче дисциплінувати дитину підліткового віку, оскільки діти намагаються завоювати власну незалежність. Дослідження показують, що покарання у вигляді заборон мають незначний вплив на підлітків. Вивчення особливостей алкоголізму, вживання наркотиків та сексу у ранньому підлітковому віці вказують на те, що найкращими передумовами для формування хорошої поведінки є не покарання, а батьківська уважність та участь у житті власних дітей. Щоби Ваш підліток не вскочив у халепу, Ви маєте знати де він, з ким він, і просто регулярно проводити з ним час разом.

Це зовсім не означає, що не слід карати підлідків. Однак, перш за все, батькам необхідно встановити чіткі правила, які би дозволяли підліткам заробляти або втрачати привілеї. А вже це, у свою чергу, дасть їм відчуття контролю над власною долею.

«Нам не треба, щоби діти почували себе жертвами чи покараними» – говорить др. Ґінзбурґ: «Нам треба, щоб вони розуміли, що свободи, які вони отримують, безпосередньо пов’язані з мірою їх відповідальності».

Доктор Баркін впевнена, що проблема неефективного дисциплінування стає все більш розповсюдженою, оскільки підкріплення хорошої поведінки вимагає набагато більше часу та енергії, аніж просте покарання. Др. Баркін зауважила, що зайняті батьки, які намагаються «жонглювати» потребами власної сім’ї та вимогами роботи, часто відволікаються на дзвінки на мобільний, на електронну пошту та на інші медіа.

«Усі ці новітні технології спонукають нас до безперервної роботи» – говорить доктор Баркін: «Ми розгублене, «розірване», суспільство. Сусільство, що завжди на щось відволікається. Стає все важче вимкнути медіа і збільшити залученість в особисте життя».

_______

Оригінал матеріалу Tara Parker-Pope The New York Times

_______

Переклад здійснено neurocorrection.com.ua, при цитуванні перекладу гіперпосилання наneurocorrection.com.ua обов’язкове. Гіперпосилання має бути: прямим, активним, нескриптовим, не закритим від індексації, не забороненим для пошукових роботів.

АНОНСЫ