Окремі аспекти методики викладання рельєфного малювання в школах для сліпих дітей

01.04.2017

У сучасному світі, коли стрімко змінюються технології, постійно оновлюється інформація, перед вчителями виникають нові завдання і постають додаткові труднощі. На жаль, складна фінансова ситуація в сучасних українських школах зовсім не сприяє вчасному та якісному оновленню їх матеріальної бази та навчально-методичного забезпечення. В навчальних закладах для дітей з особливими потребами ці проблеми набувають ще гострішого характеру.

В освіті незрячих дітей кожний навчальний предмет виконує власні функції, а всі разом вони сприяють всебічному та гармонійному розвиткові учнів. Особливого значення набувають специфічні уроки, які мають місце лише в школах для сліпих дітей, зокрема таким навчальним предметом є "Рельєфне малювання".

У школах для сліпих дітей підручники та технічне приладдя з "Рельєфного малювання" не оновлювались ще з 60-70 років минулого століття. Відтак більшість з них давно перебуває у незадовільному стані й неспроможне слугувати достатньо якісною допомогою та підтримкою для вчителя.

Розуміючи всю утопічність сподівань на швидке та повне оновлення матеріально-технічної бази спеціальних шкіл, спробуємо допомогти тифлопедагогам у вирішенні цієї проблеми. Для цього ми звернулися до забутих класиків, у працях яких і сьогодні можна знайти шляхи виходу з актуальних та злободенних проблем.

Зокрема, відомий російський тифлопедагог А.В.Бірільов у праці "Тифло-педагогическая техника. Практическое руководство для школ слепых" (1928 р.) ще на початку XX століття описав цікаві види, методи і прийоми викладання рельєфного малювання, які можуть бути використані сучасними вчителями. Він пропонує наступні методи та види робіт.

Величезне значення для отримання незрячими від інших людей художніх й практичних вражень та відомостей має словесне малювання. А.В.Бірільов рекомендує якомога більше користуватися розповіданням задля накопичення у дітей знань практичного та естетичного матеріалу. Доцільно і самих незрячих стимулювати до розповідей, оскільки, окрім розвитку мовлення, таким чином з'являється можливість виявляти та конкретизувати уявлення учнів про навколишній світ. Рекомендується також разом з дітьми "розглядати" ілюстрації до текстів та картини, намальовані звичайним способом, намагаючись яскраво та безпосередньо передати враження від малюнка. Завдяки малювання словом сліпим можуть стати доступними такі речі, як художні стилі та школи. Необхідно зазначити, що словесне малювання якнайчастіше використовується як додатковий методичний прийом стосовно інших прийомів малювання.

Малювання, що не залишає сліду

Передавання змісту малюнка за допомогою звуків. Можливим є формування уявлення про зміст найпростішого малюнка з допомогою звуків. Для цього спершу потрібно пройти його кроками у великому масштабі по підлозі. Незрячий може прослідкувати шлях, який пройшов вчитель, і скласти певне уявлення про виконаний таким чином малюнок. Потім окреслити нескладні та достатньо великі фрагменти зображення олівцем, крейдою або паличкою, які шурхотять під час того, коли ними малюють на столі чи дошці, ілюструючи таким чином свою розповідь. Ці прийоми зручні тим, що привертають уваги всіх учнів одночасно і не потребують окремого пояснення. Під час малювання з допомогою звуків потрібно звернути увагу на швидкість рухів, яка може бути різною залежно від характеру певної лінії. Прямі лінії можуть креслитися чіткими та швидкими рухами, а криві потребують певної сповільненості у їх зображенні.

Малювання шляхом відчуття руху. Малюють на столі рукою сліпого, власною рукою або паличкою таким чином, щоб учень мав змогу простежити ваші рухи. Малюнок виконується з невеликою швидкістю та одночасно. Його дцільно повторити декілька разів, але не частинами, а повністю, бо інакше зникає уявлення про співвідношення частин. Однак якщо зображення є добре знайомим та зрозумілим учням, під час повторного малювання можна не зображувати його повністю, а, окресливши загальний контур, зосередитись на певному фрагменті. Недоліком цього прийому є те, що він вимагає індивідуального застосування.

Малювання на долоні та на п'яльцях. Різновидом вищеописаного прийому є малювання на долоні. Пальцем, олівцем або іншим зручним предметом зображення виконується на долоні сліпого повільно і достатньо сильно (сила натискання повинна бути вказана самою дитиною). Цей прийом дозволяє малювати під час прогулянки та в будь-яких інших умовах. Він може бути використаний і самими незрячими. Доступним є малювання на папері, який покладено на тканину, що знаходиться в п'яльцях. Якщо натискати достатньо сильно, то спіднизу можна простежити на дотик за рухами олівця. Таким чином передається не лише уявлення про малюнок, а й про живий процес малювання, результатом якого є цей малюнок.

Малювання, яке залишає тимчасовий слід

Розстановка предметів. До видів малювання, що залишають лише тимчасовий слід, насамперед відносяться різноманітні розстановки предметів на столі або в класі, розстановка самих учнів. Різновидом цього виду малювання є й складання предметів з кубиків, паличок, конструкторів та іншого будівельного матеріалу. З цією ж метою застосовується й довгий ланцюг, з допомогою якого окреслюють лінійне, схематичне розташування малюнка.

Малювання на землі. Пропонується разом з учнями викопати річку з її заворотами, озерцями, зобразити гору з піску і т. ін. Цей вид малювання не дуже зручний, але його цінність полягає в тому, що він дозволяє організувати спільну роботу сліпих та зрячих дітей, що є дуже важливим в соціальному плані.

Подушка для малювання. Являє собою пласку, туго набиту травою подушку, на якій різними булавками, які вколюються до голівки, зображується узор або малюнок. У цьому виді малювання можна використовувати і нитки. Для більш точних креслень подушку вкривають відповідно розміченим папером.

Малювання на дошці або картоні з отворами. Отвори в дошці чи картоні робляться рядами в шахматному порядку. На дошці малюнок виконується дерев'яними кілочками з голівками, які вставляються у ці отвори. На картоні малюнок вишивається ниткою. Таким же чином з допомогою товстих ниток і кнопок, якими нитки приколюються до столу або до дошки, вчитель може малювати для всього класу. Цим способом виконуються доволі складні малюнки, особливо при використанні різних за товщиною та фактурою ниток, лише малюнок складатиметься виключно з прямих ліній. Можна малювати, вколюючи в дошку булавки та протягуючи за ними нитки, або накласти на стіл товсту тканину й вколювати в неї булавки рядами, зображуючи таким чином навіть криві лінії.

Постійний малюнок

Малюнок із дроту. Лінійні малюнки можна виконувати з дроту, вигинаючи силуети, різні зображення та узори. Недоліком цього прийому є необхідність збереження нероз'єднаності між собою всіх частин малюнка. Така вимога може бути відкинута лише у випадку, якщо малюнок з дроту в подальшому буде прикріплюватися до картону. Корисною якістю дротяних зображень є їх здатність до багаторазового відтворення: розміщені під м'яким пресом, вони дають необмежену кількість копій для потреб школи (опис технології друкування можна знайти в тій же книзі А.В.Бірільова).

Традиційне вирізування з паперу є одним з найпростіших видів рельєфного малювання. Для незрячих учнів краще використовувати достатньо цупкий папір. Під час ознайомлення з вирізаним малюнком його зручно покласти на гладеньку поверхню. В процесі вирізування застосовується складання паперу для симетричних зображень, згинання для прямих кутів та використання шаблонів з картону, металу або тонкого дерева. Необхідно і самих учнів навчати вирізування.

Аплікація, особливо багатошарова, дає можливість переходити майже до скульптури. З цією метою використовується не тільки папір і картон, а й тканина, дерево, дріт та інші матеріали. Доцільним є також використання деяких прийомів вишивання. Під час виготовлення виробів об'ємної аплікації, потрібно мати на увазі, що зображення бувають накладеними як на горизонтальний фон, так і на вертикальний, тобто вони можуть бути доступними для розглядання або з усіх боків, або виступати з фону на зразок барельєфу і розглядатися лише з одного боку.

Вишивання на картоні. Вишивання нитками на картоні здійснюється по завчасно зробленим отворам. Після закінчення подібні роботи можна вкрити лаком, тоді вони будуть міцнішими і довше зберігатимуться. Для малювання шляхом вишивання використовуються рамки або п'яльця з натягнутою на них товстою тканиною, на якій зображення вишивається ниткою. Нитки використовуються різноманітні за товщиною та якістю. Вишивка виконується окремими лініями або у вигляді рідкого чи густого штрихування. Можливим є використання і більш складних прийомів. Для виконання зображення використовуються й інші матеріали: бісер, шнур, мереживо, дріт, шматочки шкіри, тканини. Приміром, для зображення води можна використати гладеньку клейонку, жерсть або скло. Задля отримання високого рельєфу, під вишивку потрібно підкласти вату, скручену тканину, папір, дріт, дерево, палички тощо. З допомогою підкладеного пожмаканого паперу, воску або вати можна отримати рельєф, що наближається до барельєфа. Накладаючи на фон підкладку для високого рельєфу, під неї кладуть картон, щоб випуклість не виходила на тильний бік. Хутро та інші пухнасті матеріали бажано використовувати лише там, де зверху не передбачається узор.

Різноманітність прийомів у цьому виді малювання дуже велика. Якщо в класі тримати п'яльця (або вишивальну дошку) достатньо великого розміру та голки з нитками, то їх можна використовувати як своєрідну "класну дошку", на якій вчитель або учні можуть зображати найпростіші малюнки.

Малювання з допомогою брайлівської дошки. На брайлівській дошці можна ставити крапки за шаблоном, роблячи розрахунки для отримання малюнка, або проводити грифелем похилі лінії вздовж покладеної лінійки. Можливо креслити на дошці і використовувати готові зразки.

Малювання з допомогою різця. Різець - це приладдя, яким користуються закрійники. Він складається з металевого коліщатка, край якого вирізаний гострими шипами; коліщатко має ручку, за яку його тримають. Якщо таким різцем катати по паперу, покладеному на м'яку основу, то на зворотному боці утвориться рельєфна лінія, позначена крапками. Якщо використовувати декілька різців з різними крапками (більшими та рідшими, меншими та частішими), то з їх допомогою можна створювати досить складні малюнки.

Одним зі зручних прийомів крапкового малювання є малювання з допомогою швейної машинки без нитки. При цьому зображення на картоні або цупкому папері буде зворотнім, тому від самого початку його потрібно заготовляти навпаки. Машинку можна пускати рідшим і густішим швом, а також використовувати більш тонку або товсту голку. Таким же крапковим малюванням за своєю суттю є й малювання шилом на цупкому папері, картоні чи металі, покладених на відносно м'яку основу (без сумніву, це прообраз сучасного рельєфного малювання з використанням спеціального технічного приладдя). Для отримання зображення на тонкому металевому листі можна використати міцну швейну машинку, прошиваючи малюнок без нитки. Малюнками на металі довго користуються та можуть слугують як кліше для подальшого друкування рельєфних зображень.

Випилювання з дерева. Випилювання лобзиком з тонкої фанери різноманітних малюнків, які потім наклеюються на фон. Їх можна робити багатошаровими для утворення більш складних зображень.

Малювання випалюванням. На дереві випилюванням або випалюванням створюються певні зображення. Але цей вид малювання досить складний для отримання зображення, зручного для дотикового сприймання. Незрячим важко сприймати заглиблення, тому вирізані чи випалені зображення повинні мати гострі краї та достатню глибину й ширину ліній.

Ліплення як прийом малювання. Що стосується тематики, де найбільш доцільно використовувати ліплення, то А.В. Бірільов вважає, що не варто захоплюватися зображенням овочів, фруктів та інших добре знайомих предметів. Доцільніше застосовувати ліплення для ілюстрації менш знайомих предметів, щоб тим самим краще зафіксувати їх у пам'яті учнів та виявити помилки в уявленнях про них.

Описані види і прийоми рельєфного малювання зовсім не втратили на сьогодні актуальності, і з певними зусиллями можуть бути використані тифлопедагогами в навчально-корекційному процесі, не вимагаючи особливих матеріальних витрат.

Література

  1. Бирилев А.В. Тифло-педагогическая техника. Практическое руководство для школ слепых. - М., 1928. - 325 с.
  2. Довгопола К.С. Вплив рельєфного малювання на формування особистості сліпих молодших школярів.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. – Вип. 8. –Т.ІІ. - Запоріжжя, 2006. - с. 133 - 136.
  3. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник/ За редакцією академіка В.І.Бондаря. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 436 с.
Автор: Довгопола К.С.